Пишаємося земляком! Денис “Гор”

      «Мені важливо, щоб ворог не зайшов в мій дім, щоб сім’я жила спокійно - це й тримає в строю», - вважає Денис “Гор”, житель Вараша, який півтора року тому прийшов у 104-ту «Горинь» як пілот БПЛА — і вже перепідписав контракт. 

Денис каже прямо: навіть після Перемоги хоче лишитися на військовій службі.

      Денис інженер-енергетик за освітою і командир взводу розвідки та коригування за покликанням. «Перший позивний був “Еверест” — мріяв туди піднятись. Потім змінив на “Гор” — це частина мого прізвища (коротко й зручно).

У 27 років Денис свідомо пішов підписувати контракт саме зі 104-ю: «Це наша, рівненська бригада. Про підрозділ БПЛА були дуже хороші відгуки. Я сам обрав 104-ту і жодного разу не пожалкував».

 Головне, що йому імпонує в армії, — чіткі правила і можливість рости, якщо не боїшся працювати.

      «Мені подобається структура. Коли люди на своїх місцях і розуміють, що роблять — армійський механізм працює дуже чітко. Тут можна не просто “відбути строк”, а розвиватись». Саме тому, отримавши молодшого сержанта, він не задумуючись перепідписав контракт ще на три роки.

       Пілот, який став командиром взводу.  Денис прийшов у підрозділ звичайним солдатом, пройшов кілька навчальних програм і став пілотом. Зараз тимчасово виконує обов’язки командира взводу розвідки та коригування. «Спочатку було тільки навчання: одне, друге, третє. Лише коли зрозумів техніку і процеси, мені довірили комплекси. Зараз ми працюємо з німецькими Songbird, українськими “Сірко-2М” та новими “Галками”».

      Його зона відповідальності — підготовка пілотів, техніка, планування вильотів, розвідка і дешифрування матеріалів. «Літак — не просто “іграшка”. Їх треба берегти, ремонтувати, налаштовувати. Тут допомагає мій технічний склад мислення: люблю возитися з технікою, розбиратися, як що працює».

      За ці півтора року Денис зрозумів, що його місце — саме в цій системі. «В цивільне життя мене не тягне. У відпустці хотів тільки поспати й повернутися назад. Тут я бачу сенс: можу впливати на підрозділ, покращувати процеси, робити все ефективніше».

       За спиною — сильний тил: батьки, дві сестри, дівчина і старший брат, який з перших днів служить у 33-й ОМБр. «Дівчину я до свого рішення готував: спочатку жартами, потім серйозними розмовами. В якийсь момент просто сказав: я йду в підрозділ, це мій усвідомлений вибір. Вона прийняла. Планували весілля й дітей — війна відклала, але не відмінила».

      Про батьків говорить просто: «Мама — емоційна, завжди зі сльозами питає, коли повернуся. Тато спокійно сказав: якщо так вирішив — ми підтримаємо».

       Денис не романтизує війну, але й не драматизує службу. «Якщо ти нормальна людина і не боїшся роботи — служба не зламає. Навпаки, дасть можливість вирости. Якщо людина по життю токсична — їй буде погано в будь-якій частині».

      Тільки разом можна перемогти ворога!

      Честь і слава мужнім захисникам України!